Цей Світ і Цей Ти - 9,5 тез про модальний реалізм в мистецтві

Необхідність краси і таємниця істини — це два джерела, що роблять мистецтво можливим.

Якщо воно можливе, воно існує, навіть якщо ще не проявилося в цьому конкретному світі.

Модальний реалізм в мистецтві — це спосіб мислити про мистецтво через ідеї можливості, актуальності, дійсності, ідентичності, та наявності відповідників в інших світах. Але також через заперечення і парадокси, які роблять ці ідеї належними нам — людям у цьому світі.

Хоч би що робило мистецтво, аби цей світ і цей ти відчувалися особливими, вони відчуваються особливими, бо ти існуєш саме в цьому світі.

Теза 1 — Принцип Актуальності

Актуальний означає присутній тут - в цьому світі.

Будь-який твір мистецтва в цьому світі, незалежно від часу і місця його створення, автора, статусу, медіуму, жанру чи будь-яких інших обставин, представляє щось з реальності і говорить щось про дійсність.

Твори відрізняються в проявах і впливах, але мають актуальність незалежно від них.

Теза 2 — Принцип Необхідності

Світ без мистецтва можливий. Можливими є світи без пам’яті, передчуття чи понять краси та істини. Можливими є світи без людей.

Але в світах з істотами, які відчувають красу як необхідність, а істину як таємницю, які пам’ятають те, що є, і уявляють те, чого ще немає, мистецтво є не лише наслідком його можливості, а й необхідністю для існування такого світу.

Теза 3 — Принцип Ідентичності

Ідентичність митця в цьому світі належить цьому світові.

Коли ми кажемо, що художник міг би жити, щось зробити чи, в цілому, працювати інакше, модальний реалізм говорить нам, що такий митець-відповідник живе, щось робить чи працює інакше в іншому можливому світі. Але цей відповідник має іншу ідентичність.

І хоча всі можливості реалізуються відповідниками в інших світах, проявлення і ствердження конкретної ідентичності в конкретному світі і є тим, що ми в цьому світі називаємо мистецтвом.

Теза 4 — Принцип Глини

Статуя і маса глини, з якої вона зроблена, є одним фізичним об’єктом, але мають різні ідентичності.

Статуя руйнується, коли втрачає форму. Глина продовжує існувати після того, як її розплющили, надали їй іншої форми або повернули до стану первинної маси.

Ми вирішуємо, чи дивитися на об’єкт, як на статую, чи як на глину, але не зобов’язані обирати одну єдину, абсолютну ідентичність в усьому, з чим стикаємося.

Картина може бути багатьма речами — зображенням, товаром, оздобленням, ідеєю, свідченням, сповіддю, шедевром, непотребом, спогадом, передчуттям... Ці та інші ідентичності перетинаються, але жодна повністю не вичерпує інших.

Створити мистецький об’єкт означає віддати його простору множинних ідентичностей і проявів сприйняття.

Теза 5 — Принцип Портрета

Портрет не є людиною, яку він зображує. Біографія не є життям, яке вона описує. Спогад не є подією, яку згадують. Але будь-який прояв відкриває щось істинне про те, чим його об'єкт або предмет є або міг би бути.

Саме тому, так звана «абстракція» і так звана «репрезентація» є однаково значущими способами представляти елементи реальності. Фігуративний портрет і нефігуративна композиція є однаково дійсними і актуальними портретами реальності.

Жоден твір не є більш чи менш реальним через свій зв’язок з упізнаваними речами.

Теза 6 — Принцип Проявлення

Якщо твір мистецтва можливий, він існує, а його відповідник існує в іншому світі. Але твір входить в історію цього світу, коли хтось проявить його тут.

Митець не створює саму можливість. Митець надає можливостям форму і значення — в матеріалі, масштабі, кольорі, русі, ритмі і мові.

Можливий твір, що існує деінде, якщо проявляється тут, стає іншим твором.

Теза 7 — Принцип Дійсності

 

Твір є тим, чим він є. А також тим, чим він був. І тим, чим міг би бути. І тим чи він вже став. І тим, чим він міг би стати. І тим чим він стане.

Кожне можливе уявне «а що, якби» стосовно дійсного твору вказує на його відповідник в іншому можливому світі.

Є світ, у якому він дуже популярний і коштує мільйони. Є інший, де його ніхто не знає і не хоче й задарма.

Але в цьому світі цей твір є тим, чим він є. Його супер відомий відповідник не може зробити його кращим. Його нікому не потрібний відповідник не може зробити його гіршим.

Теза 8 — Принцип Дерева

Дерево набуває форми, зростаючи в різних напрямках - можливостях взаємодії зі світом навколо себе.

Обираючи напрям творчості чи варіант розвитку конкретного твору, митець проявляє одні можливості, залишаючи інші невтіленими. Але невтілене тут має свої втілення в інших світах і не потребує, щоб його неодмінно вмістили саме в цей твір і в цьому світі.

Нові гілки, нове листя, нове коріння одночасно зберігають і змінюють дерево. Кожен створений твір змінює дерево творчості й відкриває нові можливості для митця і мистецтва.

Теза 9 — Принцип Двійника

Є світ, у якому Вінсент ван Гог здобув формальну мистецьку освіту, був професіоналом, але не став відомим. Є інший світ, де він жив до старості, продовжував творити, здобув визнання за життя, мав дітей і учнів, був щасливим чоловіком.

Приємно думати, як він живе в такому світі зараз, буквально зараз, хоча різні світи не мають спільного часу.

Це не змінює, що сталося з ван Гогом тут, але стверджує, що страждання не є необхідною умовою мистецтва.

Можливі життя в інших світах, якщо думати про них, можуть надихати на вибір цілком конкретних рішень в цьому світі і впливати на життя в цьому місці і в цей час.

Теза 9,5 — Принцип Не-часу

Твір мистецтва стає реальним у часі й просторі, але під час його створення відчуття часу відступає, посилюючи переживання реальності.

Коли я творю, відступ часу перетворюється на відчуття не-часу, що з’єднує пам’ять і передчуття в досвід буття.

Мистецтво — це досвід буття, прагнення відкривати, чим воно є, що є, і що може бути.

WODEMAN (вудмен)

2026