Цей Світ і Цей Ти - 9,5 тез про модальний реалізм в мистецтві

Необхідність краси й таємниця істини — це два джерела, що роблять мистецтво можливим.

Якщо воно можливе, воно існує, навіть якщо ще не проявилося в цьому конкретному світі.

Модальний реалізм в мистецтві — це спосіб мислити про мистецтвочерез ідеї можливості, актуальності, дійсності, ідентичності, репрезентації та наявності відповідників в інших світах. Але такожчерез заперечення і парадокси, які роблять ці ідеї належними нам — людям у цьому світі.

Хоч би що робило мистецтво, аби цей світ і цей ти відчувалися особливими, вони відчуваються особливими, бо ти існуєш саме в цьому світі.

Теза 1 — Принцип Місця

Актуальний означає в цьому світі, так само як тут означає місце, в якому і з якого ти говориш.

Твір є актуальним, якщо він належить цьому світові та його історії.

Оскільки він належить цьому світові, його можна побачити, почути, відчути на дотик, полюбити, заперечити, зрозуміти, занедбати, пам’ятати, забути або сприйняти в будь-який інший значущий спосіб.

Будь-який твір мистецтва, що належить цьому світові, незалежно відчасу його створення, автора, статусу, медіуму, жанру чи будь-яких інших обставин, є дійсним і представляє щось з реальності і щось про дійсність.

Жоден актуальний твір мистецтва не є актуальнішим за інший. Але твори, безперечно, можуть відрізнятися за мистецькою, історичною, особистою, політичною чи культурною значущістю.

Дійсність сама по собі не встановлює жодної ієрархії цінності чи значущості.

Теза 2 — Принцип Турботи

Ідентичність митця в цьому світі належить цьому світові.

Коли ми кажемо, що митець міг би жити, щось зробити чи, в цілому, працювати інакше, модальний реалізм говорить нам, що такий митець-відповідник живе, щось робить чи працює інакше в іншому можливому світі. Але цей відповідник має іншу ідентичність і його існування не впливає на життя, вибір і творчість митця тут.

Митця може хвилювати, яким іншим могло б бути його життя чи його твори, і яким було б інше життя, якби була іншою його творчість. І хоча ці можливості реалізуються відповідниками митця в інших світах, в цьому світі митця турбує реалізація можливостей власної ідентичності, адже вона належить цьому світові, а мистецтво є унікальною можливістю для цієї ідентичності бути відчутною через це життя.

Я дбає про Я.

Теза 3 — Портрет Як Принцип Мистецтва

Портрет не є людиною, яку він зображує. Біографія не є життям, яке вона описує. Спогад не є подією, яку згадують. Але будь-який прояв відкриває щось істинне про те, чим його предмет є або міг би бути.

Саме тому, так звана «абстракція» і так звана «репрезентація» є однаково значущими способами представляти елементи реальності. Фігуративний портрет і нефігуративна композиція є однаково дійснимиі актуальними портретами реальності. Жоден із них не є більш чименш реальним через свій зв’язок з упізнаваними речами.

Твір мистецтва робить можливості відчутними.

Теза 4 — Принцип Статуї і Глини

Статуя і маса глини, з якої вона зроблена, є одним фізичним об’єктом, але мають різні ідентичності.

Статуя руйнується, коли втрачає форму. Глина продовжує існувати після того, як її розплющили, надали їй іншої форми або повернули до стану первинної маси.

Ми вирішуємо, чи дивитися на об’єкт як на статую, чи як на глину, але не зобов’язані обирати одну-єдину, абсолютну ідентичність в усьому, з чим стикаємося.

Картина може бути багатьма речами — зображенням, товаром, оздобленням, ідеєю, свідченням, сповіддю, шедевром, непотребом, спогадом, передчуттям. Ці та інші ідентичності перетинаються, але жодна повністю не вичерпує інших.

Створити мистецький об’єкт означає віддати його простору множинних ідентичностей і проявів сприйняття.

Теза 5 — Дійсність Твору

 

Твір є тим, чим він є. А також тим, чим він був. І тим, чим міг би бути. І тим чи він вже став. І тим, чим він міг би стати. І тим чим він стане.

Кожне можливе уявне «а що, якби» стосовно дійсного твору вказує на його відповідник в іншому можливому світі.

В іншому світі він більший або менший, цікавіший чи менш цікавий, складніший чи простіший, збережений або знищений, його пам’ятають або забули, його люблять, цінують, висміюють… або ще не створили.

Є світ, у якому він коштує мільйони. Є інший, де його ніхто не хоче навіть задарма.

Але в цьому світі цей твір є тим, чим він є. Його суперуспішний відповідник-шедевр не може зробити його кращим. Його неуспішний відповідник не може зробити його гіршим.

Майже проведена лінія, майже обраний колір і майже завершена форма залишаються існуючими і можуть бути відчутими всередині лінії, кольору і форми, які були втілені.

Теза 6 — Проявлення

Якщо твір мистецтва можливий, він існує, а його відповідник існує в іншому світі. Але твір входить в історію цього світу, коли хтось проявить його тут.

Митець не створює саму можливість. Митець надає можливостям форму і значення — в матеріалі, масштабі, кольорі, русі, ритмі і мові.

Можливий твір, що існує деінде, якщо проявляється тут, стає іншим твором.

Теза 7 — Світ Без Мистецтва

Світ без мистецтва можливий. Є світи без сприйняття, пам’яті, передчуття чи понять краси та істини. Є світи без людей.

Але світ з істотами, які відчувають красу як необхідність, істину як таємницю позірностей, які пам’ятають відсутнє й уявляють те, чого ще немає, вже містить необхідні джерела, з яких виникає мистецтво.

Будь-який всесвіт, у якому є мистецтво, мусить мати властивості, які дозволяють мистецтву з’являтись. Цей всесвіт їх має.

А оскільки мистецтво не є гарантованим в кожному світі, це робить його появу в цьому світі ціннішою, а також екзистенційно необхідною в будь-якому світі, в якому є істоти, подібні до нас.

Теза 8 — Митці як Дерева в Лісі

Митці в цьому світі — це дерева в лісі, що зветься мистецтвом.

Їхні твори — гілки, листя, квіти, голки, коріння, плоди і насіння.

Вони ростуть в спільному просторі історій, мов, жанрів, творів інших митців, інституцій, ринків, глядачів, колекціонерів, людей, суспільств, культур…

Мистецтва в інших можливих світах — це інші ліси, які можуть бути ідентичними нашим або зовсім іншими.

Теза 9 — Ван Гог в Іншому Світі

Є світ, у якому Вінсент ван Гог здобув формальну мистецьку освіту, був професіоналом, але не став відомим. Є інший світ, де він жив до старості, продовжував творити, здобув визнання за життя, мав дітей і учнів, був щасливим чоловіком.

Приємно думати, як він живе в такому світі зараз, буквально зараз, хоча різні світи не мають спільного часу.

Це не змінює, що сталося з ван Гогом тут, але стверджує, що страждання не є необхідною умовою мистецтва.

Можливі життя в інших світах, якщо думати про них, можуть надихати на вибір цілком конкретних рішень в цьому світі і впливати на життя в цьому місці і в цей час.

Теза 9,5 — Відчуття Не-часу

Твір мистецтва стає реальним у часі й просторі, але під час його створення відчуття часу відступає, посилюючи переживання реальності.

Коли я творю, відступ часу перетворюється на відчуття не-часу, що з’єднує пам’ять і передчуття у відчуття буття.

Мистецтво — це відчуття буття, воля відкривати, чим воно є, що є, і що може бути.

WODEMAN (вудмен)

2026